І Д А Р О П

Херсонські витрішки

     Який нещадний
          бездуховності бетон –
               2010, Херсон

     «Як підстелитися?!» -
           витають мрійки
                рабів копійки.

     Тут бережуть, як дівчина невинність
          (до економіки-культури-школи),
               зі слів чужих зачовгану вторинність…

     Це місто - монстр!.. З’їдає душі:
          не обійма -
          в обіймах душе…

     Херсонщини болотна сонність
          руйнує душу.
          топче совість

     Запитуй прямо:
          хто вони -
          заробітчани чи сини?!

     Губернатори в Херсоні,
     Як ті дині - на сезон;
     Ось і ви; заходьте,дядьку,
     Губернатором в Херсон!

          - Люби з ненависті Херсонщину…
          - Оцю, лизанням заволочену?!
          - Якщо ти дійсно хочеш їй добра…

Полтергейст по-херсонськи

Кореспондент:
      До абсолютного нуля нарешті! довело випуск своєї продукції Херсонське Суднобудівне* Виробниче (так воно себе ще, по інерції, називає) Об'єднання.
Наш співрозмовник — директор цього славного підприємства Гриць Грицьович Спочинок.
Спочинок:
     У цьому не лише моя особиста заслуга, а й усього немалого колективу інженерних працівників суднобудівного об'єднання. До речі, наш славний почин (ось-ось наблизяться до рекордного нуля!) підтримали Херсонський Бавовняний Комбінат, Виробниче, як і ми, Об'єднання "Херсонський комбайновий завод", низка периферійних виробничих підприємств міста та області.
Кореспондент:
          А як віднеслися до цього досягнення херсонські владні структури?
Спочинок:
     Хороше запитання! Одне те, що обласні газети, без винятку, надрукували моє інтерв"ю, говорить саме за себе. "Молодці! Так тримати!" — з неприхованою радістю відгукнувся на наш успіх відомий херсонський чиновник обласного пошиву Карпо Карпович Карпик у надрукованій учора статті. Не читали?!
Кореспондент:
     Читали, аякже, читали!
Спочинок:
     Вони, Карпо Карпович, недвозначно дали зрозуміти, що наші славні досягнення, ні в якому разі, не повинні пройти непоміченими ні для українського, ні для усього світового загалу. Ось як!
Кореспондент:
     Спасибі за інтерв'ю!
Спочинок:
     Завжди радий зустрічам з порядними, розумними та оригінальними, як і я сам, людьми.

Херсон: плюю на Київ або
Дещо з місцевого верблюдства

Молодий Верблюдик — (осанка «без мене світ застигне», інтелектуально дупель пусто, з відчайдушним пльовом, за що і взяли у верблюдство) — серйозно рознервувався:
— Та нас же всіх повиганяють!!! — шепотом закричав Бувалому Двогорбому Верблюду.
— Не панікуй!!! Хто?!
— Київ...
— Та плюю я на твій Київ! Йому не до нас. Найбільше — пожурять, та й то не тебе. А премію з процентиків цибриш,га?!

.......................................................

Післямова.

Це, давно написане та уже призабуте автором, идаропне оповідання викликане, як при сеансі спіритизму, недавніми херсонськими подіями, що пов’язані з Указом Президента щодо вихідного 10 березня 2008 року.

Адміністрації деяких шкіл Херсона — не без благословіння відповідного обласного управління— вивели свої педагогічні колективи на роботу. Цинічний саботаж Указу Президента мотивували,- (мовляв, нам з погреба видніше!) — навчально-виховним процесом, патріотичною турботою про підростаюче покоління.

Мені ж це здалося біблейськими булижниками благих намірів, з котрих мостилася дорога до пекла. Образно кажучи: якщо прибиральниця може анулювати наказ директора, треба прибирати... таку прибиральницю. Чи директора?! Та й, врешті-решт, чим учитель не людина, щоб не давати йому, передбачений Указом Президента, день для відпочинку?

І найголовніше: адміністрації вищеназваних шкіл, — а за ними роздивіться і побачте відповідне обласне управління,— красномовно довели те, що можна порушувати українські закони, ба, навіть Укази Президента. І цю науку їхні вихованці, — хочуть чи не хочуть це вельмишановні вищенеуказані! — засвоять на всі сто відсотків.

Вишня на болоті

- Ваше діло – середина! –
Так сказала нам Сардина.

...Херсон... Немов по рельсах поїзд,
По совісті прочовгав мегаполіс.

Ховалась суть у сутінках душі.

Та й зрозуміло: хлопці ці
Лиш виконавці – не творці.

А так – нічого, так, ага, хороші
Та люблять, дуже люблять гроші,
Вони... І не такі – глибокі долі! –
Топилися в херсонському подолі.

- В чиєсь, в чуже, від себе утікаємо!
- За нас живуть – ми тільки вживаємо!
- Культуру ж Іграми Таврійськими вмиваємо!

Копійку кинуть, – їж, гризи, і тільки, -
І, чуєш, не висовуйся з копійки;
...Херсон... Немов по рельсах поїзд,
По совісті прочовгав мегаполіс.

Сховалась суть у сутінках душі.

Глянь: в’ються долі; в’ються, як вужі;
Собі сам не простиш спустошення душі
В житті скороминучім на межі.

Хоч доторкнись моїх безсонь
Та білим світом не херсонь!

Вітри Дикого Поля

                ХТО-ХТО В ТЕРЕМОЧКУ ЖИТИМЕ?

     Підтверджується враження, що селяни Олешківського району живуть як у бога за пазухою.
     Нещодавно у райцентрі відбулася помпезна здача котеджу, збудованого міжсільським ремонтно-будівельним управлінням.
     Простора двоповерхова будівля, дійсно, стала архітектурною окрасою міста, омолодила його. Не проминули своєю присутністю це омолодження самі мер, ба, навіть губернатор.
     А як справи з будівництвом у селах району? Побували в кількох з них на вибір -жоднісіньких слідів діяльності цієї міжсільської структури виявити не вдалося. Навіть всепам'ятаючі старожили були безсилими.
     "До заселення котеджу готово все!" — радісно відзвітував начальник Олешківського міжсільського РБУ Петро Іванович Липучка.
На запитання про кількість селян, котрі заселять новозбудований красень-котедж, відповідь була хрестоматійно правильною: "Селяни, тому і селяни, що живуть у селах, а не по райцентрах. Видумають же таке!"

Файловий додаток: (списати)


© Copyright Володимир Нагорняк 2010-2012

© Copyright Володимир Нагорняк 2010-2012